«Фронт Сіті»: бізнес прифронтових територій закликає державу до системної підтримки
8 вересня у Києві відбулася зустріч «Фронт Сіті: спеціальні умови для розвитку бізнесу на прифронтових територіях», яка об’єднала представників бізнесу, бізнес-асоціацій, експертного середовища та парламенту. Учасники обговорили концепцію спеціального економічного режиму для прифронтових територій, міжнародний досвід підтримки бізнесу в умовах війни, а також конкретні проблеми підприємців — від опалення та страхування воєнних ризиків до трудових відносин, транспорту й забезпечення громад пальним.
Зустріч відбулася в межах роботи над концепцією спеціального економічного режиму «Фронт Сіті», підтримку якій надає Центр міжнародного приватного підприємництва (СІРЕ). Ініціатива має на меті впровадження системного підходу до збереження підприємництва та економічної активності на територіях, які найбільше потерпають від війни.
За програмою заходу учасники також обговорили законопроєкт № 13507 щодо критеріїв трудових відносин, питання необхідності внесення змін в Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (Методика 315), необхідність прискорення розгляду законопроєкту № 15132, а також паливну стійкість прифронтових громад.
«Якщо сьогодні не вирішимо проблему підтримки бізнесу — завтра його просто не буде»
Відкриваючи захід, голова Ради підприємців при Сумській ОДА, голова Бізнес Асоціації «4БІЗНЕС» та член Координаційної ради Національної платформи МСБ Богдан Мосунов наголосив: питання збереження підприємництва на прифронтових територіях вже не можна відкладати.
«У нас великого бізнесу вже немає. Середній бізнес теж релокується. Вже зараз на часі малий і мікробізнес. Якщо сьогодні ми не вирішимо цю проблему щодо підтримки бізнесу на прифронтових територіях — просто не буде бізнесу. І не буде територій взагалі».
За його словами, саме аналіз реальних проблем підприємців, інтерв’ю та фокус-групи з бізнесом стали основою для формування законодавчих пропозицій. Богдан Мосунов також підкреслив, що до роботи над ініціативою долучалися представники бізнесу, а результатом цієї роботи став рамковий законопроєкт «Фронт Сіті».
«Фронт Сіті»: що передбачає запропонований режим
Концепцію законопроєкту презентував Єфрем Лащук, фахівець із питань правової політики Економічної експертної платформи, асоційований експерт CASE Україна.
За задумом авторів, законопроєкт має визначити організаційні, правові та фінансові засади державної підтримки прифронтових територій та встановити спеціальний правовий режим для підприємців, які працюють у таких умовах.
Єфрем Лащук пояснив: «Цей законопроєкт поки що рамковий. Щоб він запрацював, потрібно, щоб Верховна Рада прийняла низку інших законопроєктів — зокрема зміни до Податкового, Митного та Бюджетного кодексів».
Серед запропонованих інструментів — податкові преференції, пільгове кредитування, компенсації критичних витрат на відновлення, підтримка енергонезалежності, субсидії роботодавцям, страхування воєнних ризиків та консультаційна й інформаційна підтримка.
Концепція також передбачає створення реєстру резидентів «Фронт Сіті», визначення вимог до резидентів та механізмів контролю за використанням державної допомоги. Режим пропонується запровадити на період воєнного стану та ще на три роки після його завершення.
Окремо передбачено створення надзвичайного фонду допомоги резидентам «Фронт Сіті», який міг би використовуватися для співфінансування пільгових кредитів, державних гарантій, компенсації страхування воєнних ризиків, екстреного відновлення та підтримки місцевих ініціатив.
Міжнародний досвід: універсальної моделі немає, але є закономірності
Важливою частиною зустрічі стала презентація дослідження міжнародного досвіду підтримки бізнесу в умовах військових конфліктів.
Як наголосив Борис Емельдеш, амбасадор Національної бізнес-коаліції мікро- та малого бізнесу та президент Всеукраїнської професійної асоціації підприємців, підприємство, яке працює під обстрілами, в умовах нестачі електроенергії, дефіциту кадрів та постійного ризику втрати майна, не може конкурувати на рівних із бізнесом із більш безпечних регіонів.
«Всі ж розуміють, що підприємство, яке працює під обстрілами, в умовах нестачі електроенергії, браку кадрів і взагалі ризику втрати всього свого майна, не може на рівних конкурувати з бізнесом, який працює на більш безпечній території».
У дослідженні аналізувався досвід, зокрема, Анголи, Боснії і Герцеговини, Іраку, Італії, Ізраїлю, В’єтнаму та Колумбії. Серед ключових висновків — необхідність поєднувати податкові стимули, підтримку інвестицій та страхування воєнних ризиків, але водночас створювати запобіжники від зловживань.
Особливо цікавим для України є досвід Ізраїлю, де для територій із підвищеними безпековими ризиками застосовуються диференційовані режими підтримки. У В’єтнамі спеціальні економічні режими супроводжуються механізмами, покликаними не допустити фіктивної перереєстрації бізнесу заради отримання пільг.
За словами Бориса Емельдеша, результати дослідження дозволяють сформулювати три ключові напрями підтримки: звільнення підприємств на прифронтових територіях від частини фіксованих податків, стимулювання реінвестування та стовідсоткове вирішення питання компенсації й страхування воєнних ризиків за участю держави.
«Якщо ми не збережемо економіку, людей, то не буде кому створювати ВВП і віддавати всі ці борги».
Олексій Мовчан: «Життя — це економіка»
До дискусії долучився народний депутат України, заступник голови Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку Олексій Мовчан.
Він наголосив, що збереження економічної активності на прифронтових територіях — це передусім питання збереження життя громад. «Треба працювати над тим, щоб на цих територіях зберігалося життя. Життя — це економіка. Людям, в першу чергу, треба десь працювати».
Олексій Мовчан погодився, що для прифронтових територій потрібні особливі, у тому числі тимчасові, умови. Водночас він звернув увагу на проблему недостатності чинних інструментів підтримки бізнесу та складності доступу до страхування і кредитування.
Окремо депутат розповів про роботу над механізмом допомоги підприємствам, які постраждали або були знищені внаслідок війни. Йдеться, зокрема, про можливість використання державних активів для підтримки бізнесу, який змушений переміщуватися у більш безпечні регіони.
Тепло для порожніх приміщень: бізнес просить не допустити накопичення боргів
Однією з найбільш практичних тем дискусії стало питання оплати теплопостачання для комерційних приміщень у багатоквартирних будинках, які знаходяться на територіях, де вже неможливо функціонувати бізнесу через обстріли. А також питання необхідності змін до Методики 315.
Ярослава Фідієва, представниця ГО «Полтавщина за справедливість», яке є членом Національної платформи МСБ, звернулася до депутатів із питанням щодо прискорення вирішення проблеми. Вона наголосила, що підприємцям, які через війну були змушені залишити свої приміщення, продовжують нараховувати плату за опалення навіть тоді, коли приміщення не використовується через безпекову ситуацію.
«Якщо це не вирішити, у людей не буде елементарної ниточки, чому необхідно повертатися додому. Бо людина переїде за кордон, а їй вже раз і арештовані всі рахунки. Все. Немає бізнесу».
За словами Ярослави Фідієвої, у деяких підприємців уже накопичилися борги на сотні тисяч і навіть мільйони гривень за приміщення, які фактично не працюють.
Олексій Мовчан погодився, що проблема потребує окремого рішення, і наголосив на необхідності шукати механізм, який дозволить змінити підхід до нарахувань, зокрема для прифронтових територій.
«Мені здається, що в 315-ту методику вже можна вносити зміни під прифронтові території. Тут є політична доцільність збереження людей, їхньої власності на прифронтових територіях».
Він також закликав продовжувати діалог із профільними міністерствами та парламентським комітетом.
Критерії трудових відносин: бізнесу потрібні чіткі правила
Окремо учасники обговорили законопроєкт № 13507 щодо визначення критеріїв трудових відносин.
Представниця Департаменту праці та трудової міграції Мінекономіки Ірина Жидкова повідомила, що міністерство підтримує саму ідею законодавчого визначення ознак трудових відносин.
Водночас вона звернула увагу на різницю між підходами законопроєкту №13507 та зареєстрованого 2 вересня проєкту Трудового кодексу.
«В принципі, ми підтримуємо ідею законопроєкту 13507. Єдине, що в законопроєкті пропонується встановити сім і більше ознак наявності трудових відносин».
За її словами, у проєкті Трудового кодексу передбачено інший підхід — трудовими вважатимуться відносини, які відповідають п’яти і більше ознакам трудового договору.
Борис Емельдеш зазначив, що для малого бізнесу важливим є саме поява чітких правил. «Ми підтримуємо ідею визначення ознак трудових відносин і те, що ми йдемо саме цим шляхом. Це супер. А скільки цих ознак має бути — це ще дискусійне питання».
Сергій Гривко: потрібна системна й наполеглива комунікація
Під час дискусії народний депутат Сергій Гривко, член Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, наголосив на важливості консолідованої позиції бізнесу.
За його словами, аргументована позиція бізнесу та експертні дослідження допомагають вести предметний діалог із парламентом, урядом та міжнародними партнерами. «Коли є єдина позиція, то ця ініціатива швидше проходить».
Водночас депутат закликав підприємницькі об’єднання не обмежуватися одноразовими зверненнями, а послідовно комунікувати проблеми та пропонувати конкретні рішення. «Комунікація завжди дає результат. Але потрібна підтримка безпосередньо людей, підтримка і розуміння».
Сергій Гривко також висловив готовність опрацьовувати пропозиції бізнесу щодо окремих напрямів підтримки прифронтових територій.
Транспорт: правила мирного часу не працюють у зоні війни
Гостро прозвучала проблема пасажирських перевезень. Представник транспортної галузі Ігор Житінський наголосив, що підприємства, які працюють на прифронтових територіях, фактично змушені виконувати роботу в умовах постійної небезпеки, тоді як нормативне регулювання часто залишається орієнтованим на мирні умови. «Давайте запросимо чиновників, щоб вони зрозуміли проблему прифронтових територій, свої наради проводити там. Якби вони провели в Сумській області хоча б одну нараду, то вони зрозуміли б, що вони приймають».
На думку представника транспортної галузі, для прифронтових територій необхідно формувати окремі правила та умови роботи, які враховуватимуть реальні ризики та особливості таких регіонів.
Паливо для громад: «сіра зона» замість законних механізмів
Представниця Асоціації паливно-енергетичного ринку Тетяна Думенкова звернула увагу на ще одну критичну проблему — забезпечення прифронтових громад пальним.
За її словами, через знищення паливної інфраструктури в окремих громадах фактично немає звичайних стаціонарних АЗС, а ті підприємства, які продовжують працювати, змушені шукати нестандартні рішення. «Наразі місцева влада балансує між тим, щоб взагалі забезпечити паливом громади, і якимось чином не сильно порушувати закони».
Тетяна Думенкова наголосила на необхідності легалізувати спеціальні механізми роботи паливної інфраструктури в регіонах, де звичайна інфраструктура зруйнована. Серед запропонованих рішень — використання пересувних АЗС за умови належного контролю за обігом пального.
«Будь-яке рішення, яке існує на прифронтовій території, зараз сіре, не має закону. Ми ініціюємо звернення і законопроєкт, щоб на прифронтових територіях, які втратили свою інфраструктуру, надати законне рішення».
За її словами, йдеться не лише про підтримку окремих підприємств, а про забезпечення життєдіяльності громад, роботи комунальних служб, рятувальників та інших критично важливих структур.
«Підтримка бізнесу — це не благодійність держави»
Підсумовуючи дискусію, Борис Емельдеш наголосив на необхідності змінити саме підхід до сприйняття державної підтримки підприємництва.
«Бізнесу на прифронтових територіях потрібна підтримка — це не благодійність з боку держави. Це підтримка необхідного елемента структури держави, який створює доходи, надходження податків і дає людям роботу».
За словами Бориса Емельдеша, якщо бізнес залишає прифронтові території, люди переходять із категорії тих, хто генерує доходи, до категорії тих, кого держава має утримувати через соціальні виплати, субсидії та інші механізми. «Тому це інтерес держави. Це не благодійність. Це необхідна міра підтримки саме того, хто створює економіку».
Від окремих проблем — до комплексної політики
Учасники зустрічі погодилися, що окремі проблеми — опалення, страхування воєнних ризиків, паливна інфраструктура, транспорт, трудові відносини, оподаткування чи доступ до фінансування — не можуть розглядатися ізольовано.
Саме тому концепція «Фронт Сіті» має стати рамкою для комплексної державної політики щодо підприємництва на прифронтових територіях.
Водночас під час дискусії пролунала пропозиція рухатися паралельно за двома напрямами: просувати комплексну рамку «Фронт Сіті» та одночасно напрацьовувати й реєструвати окремі законодавчі рішення за конкретними напрямами. Такий підхід дозволить швидше вирішувати нагальні питання, не очікуючи ухвалення великого рамкового закону.
Для бізнесу прифронтових територій питання часу є критичним. Під час зустрічі неодноразово наголошувалося: якщо рішення відкладати на роки, частина підприємців просто покине свої громади та не дочекається можливості повернутися.
Бізнес прифронтових територій — оплот життєдіяльності громад
Зустріч «Фронт Сіті» показала: підприємці прифронтових територій — це не просто суб’єкти господарювання, яким потрібні пільги.
Це люди, які попри обстріли продовжують працювати, забезпечують робочі місця, сплачують податки, підтримують місцеві бюджети, забезпечують транспортне сполучення, постачання пального, товарів і послуг та допомагають громадам залишатися живими.
Саме тому підтримка такого бізнесу має розглядатися не як додаткове навантаження на державний бюджет, а як інвестиція у збереження українських громад, економіки та людського потенціалу.
Як підкреслив Олексій Мовчан у фіналі зустрічі: «Бізнес, який у такий складний час, особливо в наших прифронтових територіях, веде свою діяльність, забезпечує робочі місця, безпеку для своїх працівників, безпосередньо дає можливість розвиватися місцевому самоврядуванню».
Наступним кроком має стати перетворення озвучених під час зустрічі проблем та пропозицій на конкретні законодавчі й урядові рішення.
Підприємці прифронтових територій сьогодні є одним із головних оплотів життєдіяльності громад. Вони заслуговують не на ситуативну допомогу, а на системну, комплексну та всебічну підтримку держави.
Національна бізнес-коаліція мікро- та малого бізнесу об’єднує Національну платформу МСБ, Альянс РОМБ та Раду міст «Захисти ФОП». До її складу входять 96 бізнес-асоціацій, 10 000 компаній, 66 800 ФОПів та понад 384 000 найманих працівників у всіх областях України.
Цей матеріал підготовлено в межах проєкту «Спеціальний економічний режим (СЕР) для прифронтових територій України як інструмент економічної стійкості та стійкості МСБ під час війни», який впроваджується за ініціативи Національної бізнес-коаліції ММБ за підтримки Центру міжнародного приватного підприємництва (CIPE). Адміністративну та організаційну координацію проєкту забезпечує Бізнес Асоціація «4БІЗНЕС». Зміст матеріалу є позицією авторів та учасників заходу і не обов’язково відображає позицію CIPE.
