Нацплатформа МСБ зустрілася з людиною, яка багато років та праці вклала в розвиток текстильної промисловості України – Сергієм Миколайовичем Павловим, співвласником групи компаній «Сумикамволь», членом Сумської Ради Підприємців
Сергію Миколайовичу, розкажіть нашим читачам про себе, будь ласка
Народився, виріс та навчався в Києві. Закінчив Київський інститут інженерів цивільної авіації (зараз Національний авіаційний університет). Свого часу там працював на факультеті авіаційного обладнання. Сьогодні мої колеги будують безпілотні літальні апарати. Як більшість хлопців, хотів літати, але за станом здоров’я не вийшло. Отримав вищу освіту за інженерною спеціальністю.
Так сталося, що працював в напрямках, не пов’язаних з авіацією. Моє кар’єрне зростання пройшло у мережі автозаправних станцій, яка мала власну нафтобазу та транспортне підприємство. Вже багато років працюю в текстильній галузі.
Як сталося, що почали розвивати легку промисловість?
Двадцять років тому, у лютому 2003 року, приїхав у Суми. Того часу мої партнери, з якими я працював, придбали підприємство – камвольно- прядильну фабрику, яка знаходилась у стані ліквідації.
Спочатку ми продовжили виробляти пряжу на старому обладнанні. Коли стало зрозуміло, що такі обсяги виробництва не потрібні, а якість продукту не відповідала потребам споживачів, почали розглядати різні варіанти розвитку підприємства. Від чогось відмовились, щось додали.
Сьогодні переробляємо вовну, хімічні волокна, випускаємо так званий топс – вовняну стрічку. Ми є єдиним виробником в Україні вовни для валяння. Вона використовується у виробництві декору, іграшок, предметів гардеробу, навіть картини із вовни роблять.
Розкажіть про нововведення, які Вам вдалося впровадити на підприємстві
Десять років тому вирішили дослідити, що можемо ще робити на тому обладнанні, що маємо, щоб працювати із вітчизняною сировиною. На той час культура вівчарства та виробництва вовни в Україні була майже втрачена, а кількість та якість вовни не відповідала вимогам ринку.
В співпраці з Київським технологічним інститутом легкої промисловості (наразі – Київський національний університет технологій та дизайну) виявилося, що, при модернізації нашого обладнання, можна переробляти луб’яні культури – льон та коноплі. Почали розробляти новий напрямок. Запустили лінію котонізації (від слова котон – бавовна). На наявному обладнанні волокно проходить замочування, варку та механічну обробку, розщеплюємо його до тонкого, короткого і м’якого волокна, яке може в подальшому використовуватись як натуральний замінник хімічних та штучних волокон в текстильній, меблевій та будівельній галузях.
Запрацювала також лінія виробництва нетканих матеріалів – синтепону та шерстепону. На цій же лінії виробляємо й нетканий матеріал власної розробки – коноплепон, до складу якого входять переважно натуральні волокна льону та конопель. Це матеріал, який може бути різної щільності, товщини та використовується як в текстильній галузі (наповнення ковдр, подушок, наматрацників), так і в будівельній, як утеплювач. Зараз активно працюємо саме над розвитком напрямку виробництва будівельного утеплювача.
В вашій групі компаній є й інші виробництва?
Маючи безліч ідей для розвитку, але й розуміючи, що наш людський та матеріальний ресурс не безмежний, ми вирішили рухатись у напрямку В2В, тобто створювати умови для розвитку підприємництва з використанням нашої продукції, як сировини, наших ідей та напрацювань та забезпечуючи комфортні умови для відкриття та ведення бізнесу. Так, ще у 2008 році нами було зареєстровано та почало працювати підприємство під назвою «Індустріальний парк Патріот», завданням якого є забезпечення потреб підприємців-учасників Індустріального парку підготовленими за їх вимогами приміщеннями за принципом «офіс, виробництво, склад, магазин – під одним дахом».
Власними силами робимо ремонти та перепланування, адаптуємо приміщення під потреби клієнта, забезпечуємо теплом (власні котельні), водопостачанням, електроенергією. Навіть сьогодні, в умовах війни, кількість учасників ІП нараховує більш ніж 100 підприємств. Серед них багато таких, що пов’язані з нашим виробництвом та використовують нашу сировину та послуги з постачання та переробки волокон, пряжі, нетканих матеріалів. Кожен з них має власне підприємство, працює під власним брендом, але багато з них народилися саме під нашим спільним дахом. Так, використовуючи наші неткані матеріали та гребінну стрічку нашого виробництва, наші колеги продукують готові вироби та реалізують їх під торгівельними марками «UKONO», «Чарівна ніч», «Сумиспецодяг», «Вултекс» та інші. В асортименті ковдри, пледи, подушки, одяг, трикотаж, шкарпетки. В умовах війни велика частина цієї продукції йде на потреби оборони країни.
Чи займаєтесь також вирощуванням конопель?
Самі не вирощуємо коноплі, але створили агро-туристичний кластер «Слобожанське коноплярство». Законодавство у нас дуже зарегульоване щодо цього питання. Українцям треба згадати про тисячолітню конопляну культуру. Наші бабусі та дідусі вирощували цю рослину, м’яли, використовували у господарстві, виробляли пряжу, тканини, з них, в свою чергу, рушники, одяг, предмети інтер’єру, використовували в будівництві.
Є багато ненаркотичних сортів конопель, які були спеціально виведені. Конопляне волокно – міцний натуральний екологічний матеріал, що росте без гербіцидів і пестицидів, який стійкий до шкідників, має природні антисептичні властивості.
Тож час проводити адвокасі-кампанію щодо відновлення конопляної галузі та зняття абсурдних обмежень?
За українським законодавством вміст ТГК дозволяється 0,08% в зразку. Саме таку рослину можна використовувати.
Україна має гарні напрацювання фахівців Інституту луб’яних культур НААН України (м. Глухів), який знають у всьому світі. Європа, Америка, Китай та інші країни використовують ці розробки. Були виведені сорти конопель з майже нульовим змістом ТГК. І не користуватися цими надбаннями в рідній країні – просто злочин.
Які є варіанти сортів конопель?
Одні сорти орієнтовані на збільшений врожай насіння, інші – на волокнисту частину рослини.
Обрушене (очищене) насіння має високий вміст протеїну – до 30% та унікальний набір амінокіслот та ненасичених жирних кіслот, як Омега-3 та Омега-6, які необхідні для підтримки здорового способу життя людини. Це корисна та смачна українська їжа, яку можна вживати як окремо, так і використовувати як інгредієнт для приготування страв.
Сорти, орієнтовані на більш високий врожай волокнистої частини є сировиною для текстильної промисловості та виробництва пряжі, тканин, шпагату, канатів, нетканих матеріалів. Волокна конопель дуже міцні та зносостійкі. Недаром саме вони споконвіку використовуються у виробництві корабельних канатів. А одяг, рушники, скатертини не мають собі рівних і з точки зору зовнішнього вигляду, і за споживчими властивостями. Згадайте хоча б Кролевецькі рушники.
Крім волокна та насіння, коноплі містять кострицю. А це вже сировина для будівництва, паперу, композитних матеріалів, замінник деревинної целюлози, паливних брикетів. З точки зору швидкості росту рослини та невибагливості до умов вирощування, користі для сівозміни, коноплі – це порятунок для наших сільгоспземель, лісів та повітря. Одна тона конопель за цикл вирощування поглинає з атмосфери до 1,6 тони вуглецю та насичує землю азотом.
Але ж потрібно ліцензування на вирощування конопель?
Так, і ще є квоти. Щоб цей напрямок нормально працював, займаємось популяризацією культури. Треба поширювати вирощування конопель: це чудовий не тільки текстильний матеріал, він використовується і в будівельному, продуктовому та медичному напрямках.
У нас багато років працює Асоціація технічних конопель України. Вона вирішує проблемні питання галузі, але їх ще багато. Влада часто відмовчується.
Виростити коноплі – одна задача, чи вистачить в Україні переробників?
На щастя, останніми роками на ринку почали з’являтися нові підприємства, які вкладають гроші в первинну переробку, та розвивають цей напрямок, тож хочу висловити їм окрему подяку. Але в масштабах країни та можливостей, які надає вирощування та переробка конопель, їх все ще недостатньо. Основною причиною повільного розвитку цього напрямку, звісно є війна, розв’язана нашім сусідом. Але, крім цього, в Україні майже відсутні підприємства, що займаються поглибленою переробкою волокон конопель та випуску продукції з них. Наскільки нам відомо, наразі ми єдині, хто робить поглиблену переробку волокна, так звану котонізацію. Тож вкрай необхідно розвивати саме напрямок поглибленої переробки та виробництва готової продукції з конопель.
Чи можуть наразі допомогти міжнародні гранти, щоб закупити необхідне обладнання для відродження галузі?
Звісно, гранти потрібні, українські підприємці багато витрачаються на потреби ЗСУ, тож коштів на відновлення зруйнованого майна та розвиток не вистачає. Економіка очікує інвестиційних коштів. Але, впевнений, для розвитку конопляної галузі в Україні потрібна, перш за все, перемога над загарбниками, ну і звісно, нормальне законодавче поле, що усуне перешкоди та зарегульованість. За цим вже підтягнуться інвестиції.
Багато чую від підприємців щодо дій влади: «ми все зробимо – тільки не заважайте»
Так, є недоопрацювання влади в законодавчому напрямку. Наприклад, в березні 2022 року було опубліковано законопроект, згідно якого підприємства, що розташовані на територіях, де велися бойові дії, звільняються від податків на землю, нерухомість та екологічного податку. В законі є посилання, що КМУ повинен затвердити перелік цих територій. КМУ не затвердив, доручив це Мінінтеграції (до речі, Сумську громаду спочатку «забули», але потім додали). Але податкова служба все одно вимагала сплати податків, бо не той орган затвердив перелік. Виходить, що, з одного боку, держава робить гарні речі з підтримки підприємців, з іншого – через чиюсь бездіяльність та некомпетентність створюється колапс, коли бізнес не знає, на що орієнтуватись. І в такій ситуації невизначеності ми працювали більше року – до травня 2023 року, поки не було внесено зміни до закону, проголосовано ВР та підписано Президентом. Доходило до абсурду – нерухомість бізнесу знищена або пошкоджена, а податок на нерухомість вимагають платити.
Чи такий приклад: наше підприємство працює в місті Суми, всі податки на землю та нерухомість тут платимо, але юрособа, на балансі якої перебуває нерухомість, має реєстрацію в Києві, бо колись саме вона придбала занедбану фабрику та відновила її роботу, створивши ще декілька підприємств (які вже зареєстровані у Сумах) та робочі місця. Виявилося, що не підпадаємо під умови програми компенсації за пошкоджене майно внаслідок бойових дій (в нашому випадку сума збитків більш ніш 12 млн. грн), оскільки не зареєстровані у Сумах. Де платимо податки, до уваги не береться. Якщо майно підприємства у місті Суми постраждало від вторгнення, податки платимо в місцевий бюджет, яким чином впливає на рішення про компенсацію місце реєстрації підприємства? Неодноразово піднімали це питання в присутності представників влади на засіданнях Ради підприємців, але порозуміння та і не отримали.
Наразі бізнес в Україні страждає від повального блокування податкових накладних з незрозумілих причин і податківці не несуть за це жодної відповідальності. В умовах війни, коли підприємці й так знаходяться на межі виживання, а відповідальний бізнес все робить для підтримки Держави та Збройних сил, такі дії з боку контролюючих органів – просто злочин!
Розкажіть про час окупації
З перших днів повномасштабного вторгнення і до 4 квітня місто перебувало в оточенні. Дякуючи нашим захисникам, окупації Сум, як такої, не відбулося. Перший бій у місті біля Кадетського корпусу відбувся вже вдень 24 лютого. Окупанти швидко зрозуміли, що їм тут не раді. Після того, як їх вибили звідси, Суми були заблоковані й перебували в оточенні. Почалися обстріли та бомбардування. Постраждало й наше підприємство. В нас на території є бомбосховище проектною потужністю на 1200 осіб, побудоване ще за часів радянської влади. Такі об’єкти не підлягають приватизації або купівлі-продажу. Власника виявити не вдалося, хоча, свого часу більш ніж 10 років тому, зверталися і до ДСНС, і до Фонду держмайна. Ще до початку повномасштабної війни, почали приводити в порядок бомбосховище самостійно. Відновили світло, вентиляцію, подачу води, каналізацію. Самотужки забезпечили сидячими та спальними місцями. Звісно, з того що було. На вигляд, так собі, але головне – то безпека. Під час бомбардувань у лютому-березні минулого року з найближчих будинків приймали та переховували людей, одночасно до 200 осіб.
Зробили власну систему оповіщення про тривоги для нашого індустріального парку. Створили та зареєстрували Пункт Незламності. У нас автономне підприємство, є своє опалення з дров та відходів переробки вовни та конопель, автономне водозабезпечення (артезіанська свердловина). Постійно підтримуємо запас питної води в кількості не менш ніж 500 тис. літрів для забезпечення потреб населення, своїх співробітників та орендарів. Купили три потужних генератори. Тож в нас тепло, світло, опалення, – все працює в автономному режимі, є місце для приготування їжі (зварили самотужки буржуйки).
Зараз місія кожного українця – допомагати. Багато підприємців і роблять свою роботу, і допомагають громаді. Взагалі, історій захисту міста Суми багато. Про все не розкажеш, та й не треба. Те, що робили й робимо ми – капля в морі порівняно з роботою наших захисників та їх героїзмом. Велика подяка й низький уклін нашим Добровольчим формуванням, Теробороні та ЗСУ. Тільки завдяки їм Суми вистояли і ми робимо свою роботу.
Як швидко вдалося відновити роботу після вторгнення рф?
Виробництво зупинилось, але наші служби з обслуговування працювали, в тому числі ліквідовували результати обстрілів (вибуховою хвилею вибило купу вікон та нанесені інші пошкодження майну). У квітні почали збирати працівників і з травня відновили роботу фабрики.
Більше ста фірм орендують приміщення в Вашому індустріальному парку, вони продовжують працювати?
Індустріальний парк «Патріот» – це наша окрема структура. Наше підприємство має великі виробничі площі, земельну ділянку. Було вирішено не просто здавати площі в оренду, а об’єднати на цій ділянці, наприклад, текстильну промисловість Сумщини, долучити бізнеси, які споріднені до роботи цих підприємств, як це роблять в інших країнах.
Створили ремонтно-будівельну ділянку та пристосовували нашу нерухомість під потреби інших бізнесів, робили ремонти. Завдяки цьому змогли запропонувати бізнесу на одній ділянці мати виробництво, офіс, торгові приміщення (у нас є будови з фасадом на вулицю).
До повномасштабного вторгнення рф ми успішно впроваджували в життя ідею індустріальних парків – створення інфраструктури для підприємств, які там працюють. Були організовані їдальня, кав’ярня, тренажерний зал, перукарня тощо.
Не все зараз працює, на жаль. Кількість орендарів зменшилась на 30-40%. Але війна закінчиться нашою перемогою і все обов’язково відбудуємо. Суми – це місто сили!
За які напрямки розвитку бізнесу опікуєтесь у Раді підприємців Сумщини?
В зоні моєї відповідальності – текстильне виробництво (легка промисловість).
Нашу роль бачу не тільки в розвитку підприємництва Сумської області, а й в масштабах всієї країни. Виробляємо продукти, які цікаві для багатьох галузей – текстильний напрямок, будівельний, медичний. Мрію про сучасне обладнання для виробництва конопляної пряжі та тканин, але це великі інвестиції.
Що очікуєте від участі в Раді підприємців?
Рада допомагає створювати прийнятні умови для бізнесу. Не можна мовчати – дуже багато законодавчих питань, які треба вирішувати.
Наприклад, згадаймо закон про індустріальні парки. Закон прийняли через багато років, як перше підприємство в цьому напрямку з’явилося. І ніхто нас не запитував, щоб ми хотіли бачити в законі. При підготовці документу ніхто не дізнавався про те, які парки існують вже в Україні. Ми були першими в Україні, хто назвав себе Індустріальним Парком, але, на жаль, так до сих пір і не отримали офіційного статусу ІП, оскільки площа земельної ділянки, на якій ми розташовані, менша за ту, що передбачена в законі. От ще такий цікавий приклад законотворчості, коли 10 та більше гектарів, що поросли бур’яном мають статус ІП, а підприємству, що розташоване на 8 га, реально працює та має більш ніж 100 учасників, такий статус недоступний.
Крім того, згідно прийнятого закону, індустріальні парки не можуть бути створені на базі вже існуючих підприємств. Замість того, щоб зберегти існуючі вже парки, будуються нові «в полях», де набагато більше потрібно інвестицій. Таким чином, цей закон поставив в нерівні умови існуючі індустріальні парки із тими, які будуються та можуть використовувати на це державні гроші.
Дякую, Сергію Миколайовичу, за бесіду. Маємо надію, що завдяки об’єднанню зусиль бізнесу та громадських організацій, зможемо вирішити разом багато спільних питань, щоб Україна та Сумщина стрімко розвивалися!
Інтерв’ю підготовлено в рамках проекту БА «4БІЗНЕС» (попередня назва – ГО «Молодь та підприємництво») щодо створення Комунікаційного майданчика Сумського бізнесу (запровадження нового формату комунікації «бізнесу- бізнесу», «бізнесу-влади»), за підтримки Центру міжнародного приватного підприємництва (СІРЕ).
Окремі думки, висловлені в публікаціях та під час заходів проекту, відображають особисту позицію авторів і можуть не збігатися з поглядами Уряду США та Центру міжнародного приватного підприємництва (СІРЕ).
Comments